дом админа - блог системного администратора
Головна сторінка
Ukrainian (UA)Russian (CIS)

Вступ у Спадщину в Україні. Оформлення Спадщини. Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Усунення від права на спадкування.


imagesПочинаючи з 2004 року, спадкові правовідносини і порядок вступу в спадщину регулюються книгою 6 Цивільного кодексу України «Спадкове право».  Положення даного кодексу поширюються на випадки, коли спадщина відкрилася після 1 січня 2004 року або спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року, але не була ніким прийнятою.  Відкриття спадщини збігається з моментом смерті. Таким чином, якщо день смерті  припадає на дату після 1 січня 2004 року – застосовується книга 6 Цивільного кодексу 2004 року «Спадкове право».  Якщо ж особа померла до 1 січня 2004 року - вступ в спадок регулюється Цивільним кодексом УРСР 1963 року.


Порядок отримання свідоцтва про право на спадщину


Спадкоємець, на основі ст. 66 Закону України «Про нотаріат», має право отримати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину – це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Не можна успадкувати лише право на спадкове майно, не взявши на себе обов’язки, з ним пов’язані. Спадкоємець не може успадкувати одну частину спадку, а від іншої відмовитися. Якщо успадковане майно підлягає обов’язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом спадкоємцю, який прийняв спадщину.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину, на основі ч.2 ст. 1269 ЦК України і п. 207, 208 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємець зобов’язаний особисто подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, або відправити його поштою, попередньо засвідчивши справжність підпису на заяві в нотаріальному порядку. Спадкоємець, який не подав у встановлений термін заяву про прийняття спадщини, але фактично вступив в управління спадковим майном на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини, має право на основі ч.3 ст.1268 ЦК України подати заяву про прийняття спадщини після спливу зазначеного строку, і отримати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, зобов’язаний в межах встановленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про видачу йому свідоцтва про право на спадщину.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини на основі ч.5 ст. 1269 ЦК України, може відкликати її в межах строку, встановлено для прийняття спадщини.

Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, складених від імені спадкоємців їх представниками на основі довіреностей.

Нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину лише за місцем відкриття спадщини, на основі ст.. 66 Закону України «Про нотаріат» і у відповідності до вимог ст.. 1221 ЦК України.

При оформленні права на спадщину нотаріус зобов’язаний виконати ряд процесуальних дій у відповідності до порядку, встановленого п.п. 205-238 Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України». Він зобов’язаний: встановити факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкування за законом або за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину та приналежність цього майна спадкодавцю, претензії кредиторів, заяви відказоодержувачів про відмову від заповідального відказу та здійснити декотрі інші дії з нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи.
Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них окремо із визначенням імені і часток у спадщині. Таке правило діє у випадку, коли спадщину на нерухоме майно прийняло декілька спадкоємців. Виходячи з позицій охорони прав спадкоємців, нотаріус, у випадку, коли свідоцтво про право на спадщину видається не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, зобов’язаний у тексті свідоцтва зазначити яка частка спадщини залишається відкритою.

Дані про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ, в порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Тому отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, яке від може використати у будь-який час. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, адже, прийнявши спадщину в порядку, передбаченому ст.ст. 1268, 1270 України, він забезпечив своє право на отримання свідоцтва в майбутньому.

Кому подавати заяву про прийняття спадщини. До якого нотаріуса потрібно звертатися для прийняття спадщини в Україні?


Заяву про прийняття спадщини, потрібно подавати нотаріусові за останнім місцем проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець помер після другої половини 2009 року, оформлення спадщини може здійснюватися як в державній нотаріальній конторі, так і у приватного нотаріуса. Але необхідно, щоб нотаріус вів діяльність саме в тому нотаріальному окрузі, в якому проживав померлий. У невеликих містечках не існує дислокації по районах - працює кілька нотаріусів (а може і один), які здійснюють нотаріальну діяльність у межах всього міста. Тоді питання, де відкривати спадкову справу, не стоїть. У більш великих містах існує районна дислокація. Тому якщо спадкоємець звертається в державну нотаріальну контору, він може звернутися не в будь-яку, а тільки в ту, яка безпосередньо обслуговує ділянку, де проживав померлий. Приватні ж нотаріуси діють в межах всього міста Вінниці. Отже, якщо померлий проживав в Вінниці, то спадкоємець для відкриття спадщини може звернутися до будь-якого приватного нотаріуса, що працює в межах міста або в певну державну нотаріальну контору.

Чи можна прийняти спадщину, якщо пропущений термін? Термін на прийняття спадщини.


Прийняття спадщини у разі пропуску строку на прийняття регламентовано ст.1272 ЦК України:

У відповідності з законодавством України прийняти спадщину, якщо пропущено строк, не можна, але існує можливість встановити додатковий строк на прийняття або отримати згоду спадкоємців. Якщо є спадкоємці, що вступили в спадщину, і вони не заперечують проти прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк, процедура досить проста - за їх згодою спадкоємець пише у нотаріуса заяву про прийняття спадщини і вступає у спадок нарівні з усіма.

Якщо ж інших спадкоємців немає або вони заперечують проти вступу до спадщини, то спадкоємцям, які пропустили строк - без судового процесу не обійтися. Необхідно буде довести поважність причин для пропуску строку на прийняття спадщини. Спадкоємцю слід подати заяву до суду про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини. Якщо суд визнає причини поважними, то рішенням суду буде встановлено додатковий строк на прийняття спадщини. Протягом строку, зазначеного в рішенні суду, спадкоємець повинен піти до нотаріуса і написати заяву про прийняття спадщини. Спадкоємцю слід враховувати, що повторне встановлення додаткового строку на прийняття спадщини чинним законодавством України не передбачено, тому встановлений судом строк пропускати не можна.

Порядок оформлення спадщини на нерухоме майно


Ст.1297 ЦК України встановлено обов’язків порядок для спадкоємця звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, якщо в складі спадкового майна є нерухоме майно.

У відповідності до ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна відносяться земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і зміни їх призначення.   Об’єктами нерухомого майна, які можуть успадковуватися, у відповідності до ст.ст. 373, 380, 381, 382, 384 є земельні ділянки, житлові будинки, садиби, квартири, інше нерухоме майно.

При видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно на основі п.216 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус зобов’язаний виконати ряд процесуальних дій: перевірити на основі правовстановлюючих документів належність спадкодавцю нерухомого майна і проведення реєстрації права власності в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно. Нотаріус також вимагає виписку з реєстру прав власності (крім земельної ділянки) на нерухоме майно.

Покладаючи на спадкоємців обов’язок отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець тим самим забезпечує спадкоємцю право реалізовувати набуте ним право власності щодо успадкованого нерухомого майна. При переході права власності на спадкове майно, на підставі ст.1299 ЦК України, у спадкоємця виникає також обов’язок проведення державної реєстрації права на спадщину.

Разом з тим, законодавцем не встановлено, які юридичні наслідки можуть наступити у разі, якщо спадкоємець в зазначений шестимісячний термін прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса після його закінчення за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Ст. 67 Закону України «Про нотаріат» встановлює порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців. У цьому випадку, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Встановлений порядок видачі на ім’я кожного спадкоємця окремого свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, закріплює за кожним спадкоємцем право власності на спадкове майно та обов’язок проведення кожним з них державної реєстрації права на спадщину.

Строк видачі свідоцтва про право на спадщину.


Видача свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом проводиться нотаріусом після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Процесуальний строк у шість місяців встановлюється для того, щоб нотаріус у достатній мірі зумів перевірити всі підстави для видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину:

- встановити факт смерті спадкодавця;
- час і місце відкриття спадщини;
- наявність спадкового майна та відсутність обтяжень його боргом;
- визначення кола спадкоємців (за законом та за заповітом);
- визначення частки спадкового майна, яка належить кожному з спадкоємців.

В окремих випадках право на одержання свідоцтва про право на спадщину виникає у спадкоємця пізніше зазначеного строку.

Зокрема, у випадку виникнення у особи права на спадкування, яке залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями. На підставі ч. 2 ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття нею спадщини у цьому встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

На підставі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкування відбувається за спадковою трансмісією, то право на прийняття спадщини у спадкоємців виникає на загальних підставах, і термін може продовжуватися до трьох місяців. Лише після спливу зазначених термінів, у спадкоємців виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Інші строки видачі свідоцтва про право на спадщину закон встановив для спадкоємців, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Ч. 1 ст. 1222 ЦК України захищає права дітей – спадкоємців, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після його смерті. Розподіл спадщини між усіма спадкоємцями, а також отримання ними свідоцтва про право на спадщину може відбутися лише після народження зачатої за життя спадкодавця дитини. Адже їй має бути виділена частка у спадковому майні.

Такий порядок і строки видачі свідоцтва про право на спадщину застосовуються до спадкоємців за заповітом та за законом.

Передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини не надає права отримати раніше зазначеного строку свідоцтво про право на спадщину. Однак, ч. 3 ст. 1298 ЦК України, а також п. 199 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” надає право нотаріусу до спливу шестимісячного терміну на прийняття спадщини видати дозвіл спадкоємцям одержати частину грошового вкладу спадкодавця у банку або іншій фінансовій установі. Такий дозвіл видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, з урахуванням особливих обставин, які мають певне істотне значення: покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання. Якщо на утриманні спадкодавця були неповнолітні діти або утриманці, то нотаріус на прохання їх, а також їх представників надає дозвіл про виділення із спадкової маси грошових сум для їх утримання. При цьому нотаріус враховує інтереси неповнолітніх спадкоємців та інтереси утриманців, а також обов’язок спадкодавця, який він ніс щодо них. Грошові суми можуть бути виділені для покриття витрат, пов’язаних з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини, відшкодуванням витрат, понесених зі встановленням надгробка для спадкодавця, інших витрат, які мають істотне значення та не порушують права інших спадкоємців.

Чи успадковується заробітна плата, пенсія, стипендія ?


Успадковуються ті суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані.

Чи успадковується право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також борг?


Переходить право на відшкодування збитків, завданих померлій особі у договірних зобов’язаннях. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв’язку з невиконанням боржником померлої особи своїх договірних обов’язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. Також до спадкоємця переходить право на відшкодування  моральної шкоди, яке було присуджено судом померлій особі за його життя.

Водночас до спадкоємця переходить і обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана померлою особою; і обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої померлою особою; і обов’язок сплатити неустойку(штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із померлої особи. Але тут потрібно враховувати, що шкода,  яка була завдана померлою особою відшкодовується спадкоємцем лише у межах  вартості  рухомого  чи  нерухомого майна, яке було одержане у спадщину.

Яким чином розподіляється майно між спадкоємцями ? Що таке обов’язкова частка у спадщині.


Частки  кожного спадкоємця у  спадщині  є рівними,  якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Водночас малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки  спадкують, незалежно від змісту заповіту,частки, половину яка належала б кожному  з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Також потрібно зазначити, що розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями

та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Ще одним важливим аспектом є те, що якщо особа  протягом не менш як одного року до  часу відкриття спадщини проживали разом із померлою особою однією сім’єю, то особа має переважне право перед іншими  спадкоємцями на виділ їй у натурі предметів, звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їй належить.

У випадку, якщо особа була разом із померлою особою  співвласниками  майна, то вона має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їй  у натурі цього майна.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.


Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки у судовому порядку. Зацікавлена особа, яка вважає, що її право на спадкування порушено, може звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину. У статті 1301 ЦК України зазначено, що підставою визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину є отримання його особою, яка не мала права на спадкування.

Законодавець передбачає, що не мають права на спадкування особи, які зазначені в ст. 1224 ЦК України, які є спадкоємцями, однак повинні бути усунені від права на спадкування. Це особи, які позбавили життя спадкодавця, чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, скасувати його або внести зміни до нього. Позбавлені права спадкування за законом батьки після дитини щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина буде встановлена у судовому порядку. Це положення розповсюджується на всіх спадкоємців, в тому числі і на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ст. 1237 ЦК України). Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими визнаний у судовому порядку недійсним. Свідоцтво про право на спадщину по заповіту може бути визнано недійсним, якщо у судовому порядку буде визнано недійсним заповіт.

Усунення від права на спадкування


Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Проте, таке право спадкування не є абсолютним та безумовним, так як законодавцем передбачені підстави для усунення особи від права на спадкування, тобто позбавлення її даного права.

Серед підстав усунення потенційного спадкоємця від права на спадкування є умисне позбавлення ним життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, а також вчинення ним замаху на їхнє життя. Дане положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Іншою підставою позбавлення права на спадкування є умисне перешкоджання особою спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати його, але за умови, що цим можливий спадкоємець сприяв виникненню права на спадкування у себе чи в інших осіб або сприяв збільшенню своєї частки у спадщині.

Наступною підставою є позбавлення особи батьківських прав, що унеможливлює її приймати участь у спадкуванні після смерті своєї дитини, щодо якої вона була позбавлена таких прав, і вони не були поновленні на час відкриття спадщини.

Ще однією підставою усунення від права на спадкування за законом батьків (усиновлювачів) та повнолітніх дітей (усиновлених), а також інших осіб (баби, діда, повнолітніх онуків, правнуків, повнолітніх братів, сестер), є їх ухилення від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Варто зробити наголос, що за таких умов усуваються від права на спадкування саме за законом, а не за заповітом. Факт же ухилення від виконання обов’язку по утриманню спадкодавця може бути встановлений обвинувальним вироком суду у справі про ухилення від сплати аліментів або від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, а також в порядку розгляду справ окремого провадження, тобто встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Також не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Проте, з цього положення є виключення в разі, якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

Від права на спадкування за законом на підставі рішення суду може бути усунена особа, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Дане правило поширюється і на тих осіб, які не мали обов’язку щодо утримання спадкодавця.

 

Адвокат м. Вінниця Чумак Д.П.