дом админа - блог системного администратора
Головна сторінка Довідник Порівняльний аналіз нового та старого КПК щодо судових експертиз
Ukrainian (UA)Russian (CIS)

Порівняльний аналіз нового та старого КПК щодо судових експертиз


 

Загальний порівняльний аналіз Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 № 1001-05 та Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI в частині норм, якими врегульовуються питання проведення судових експертиз

Кримінально-процесуальний кодекс України
(від 28.12.1960 № 1001-05)
(витяг)

               Стаття 65. Докази

               Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
               Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

               Стаття 75. Висновок експерта

               Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні
або інші спеціальні знання.
               Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні  знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
               Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо.
               Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
               Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові.
               Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви
в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.
               Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.

               Стаття 76. Обов’язкове призначення експертизи
              
Експертиза призначається обов’язково:
               1) для встановлення причин смерті;
               2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
               3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів
щодо його осудності;
               4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;
               5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

               Стаття 77. Обов’язки і права експерта

               Особа, яка призначена експертом, зобов’язана з’явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
               За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків — відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального кодексу України.
               Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
               Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі  висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок. 

Проведення експертизи. Стаття 196. Порядок призначення експертизи.

Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу.  При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у статті 130 цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об’єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред’являються експертові для ознайомлення. Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм підписом.

Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи.  При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:                1) заявити відвід експертові;                2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;                3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;                4) давати пояснення експертові;                5) пред’являти додаткові документи;                6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;                7) заявляти  клопотання  про призначення нової або додаткової експертизи.                Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз’яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.                Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.  У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину.                  Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за цього особисту відповідальність.

таття 199. Одержання зразків для експертного дослідження                У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.                Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (статті 79—81 цього Кодексу).

Стаття 200. Висновок експерта                Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта,  спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Коли при  проведенні  експертизи експерт  виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання,  він вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Стаття 201. Допит експерта                  Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою  одержання  роз’яснення  або  доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.

Стаття 202. Пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи                Матеріали експертизи пред’являються обвинуваченому.                Про пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання. Питання про задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами статті 129 цього Кодексу.                У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матеріали експертизи пред’являються підозрюваному у вчиненні злочину.

Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи                    Якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженого з  прокурором,  поміщає  його  у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову.                Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного частиною п'ятою статті 165-2, на постанову судді прокурором, обвинуваченим,  його захисником чи законним представником протягом 3 діб може бути  подана  апеляція  до  апеляційного  суду.  Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.                  Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його висновку.                Після цього суд виносить ухвалу, а суддя — постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються експерту, який складає висновок.                Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 200 цього Кодексу. Він оголошується в судовому засіданні і приєднується до справи.                  Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання для роз’яснення і доповнення його висновку.                Питання експертові спочатку задає прокурор, потім потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, підсудний, суддя.                Питання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання.                Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи.  Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.                У випадках призначення додаткової або повторної експертизи розгляд справи може бути відкладено.

Кримінальний процесуальний кодекс України
(від 13.04.2012 № 4651-VI, набуває чинності 19.11.2012 р.)
(витяг)

Глава 4. Докази і доказування

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

§ 5. Висновок експерта


Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.
7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.
8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.
9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.
10. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Стаття 69. Експерт

1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
3. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;
2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;
3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;
4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;
5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;
6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;
7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».
4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
5. Експерт зобов’язаний:
1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його;
2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
3) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;
4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;
5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

Стаття 70. Відповідальність експерта

1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом. 

 Стаття 102. Зміст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:
1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;
2) місце і час проведення експертизи;
3) хто був присутній при проведенні експертизи;
4) перелік питань, що були поставлені експертові;
5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;
6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;
7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
2. У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

1. Згідно Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 № 1001-05 судова експертиза може призначатися:

- постановою слідчого: первісна експертиза (ч.2 ст.196), додаткова або повторна експертиза (ст. 203); - ухвалою суду: первісна експертиза (ч.5 ст.310), додаткова або повторна експертиза (ч.1 ст.312); - постановою судді: первісна експертиза (ч.5 ст.310), додаткова або повторна експертиза (ч.1 ст.312); - при призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має правозаявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи (п.7 ч.1 ст.197) 2. Згідно Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI:

- кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта (ч.2 ст.101); - запитання експерту можуть бути поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч.1 ст.101);

- висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза (ч.9 ст.101). 3. У змісті глави 4 «Докази і доказування» Розділу І Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI відсутні окремі норми, що містяться у Кримінально-процесуальному кодексі України від 28.12.1960 № 1001-05 (КПК 1960 р.), щодо:
- випадків обов’язкового призначення експертизи (ст.76 КПК 1960 р.);
- порядку призначення експертизи (ст.196 КПК 1960 р.);
- прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи (ст.197 КПК 1960 р.);
- проведення експертизи в експертній установі (ст.198 КПК 1960 р.);
- одержання зразків для експертного дослідження (ст.199 КПК 1960 р.);
- пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи (ст.202 КПК 1960 р.);
- призначення додаткової або повторної експертизи (ст.203 КПК 1960 р.);
- направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу (ст.205 КПК 1960 р.);
- проведення експертизи в суді (ст.310 КПК 1960 р.);
- проведення додаткової або повторної експертизи (ст.312 КПК 1960 р.).