дом админа - блог системного администратора
Головна сторінка
Ukrainian (UA)Russian (CIS)

ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄ ОСОБУ ПІДОЗРЮВАНОГО, ТА ВИТРЕБУВАННЯ ІНШИХ НЕОБХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ


 

123До обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК[1], віднесено також обставини, що характеризують особу обвинуваченого (спочатку підозрюваного).

Крім того, у ч. 2 ст. 92 КПК чітко визначено, що обов’язок доказування обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

За вказаних процесуальних умов важливим та відповідальним етапом під час усього кримінального провадження є збір та документування відомостей, які характеризують особистість підозрюваного (з часом він може отримати статус обвинуваченого). Об’єктивне отримання відомостей про особу підозрюваного (обвинуваченого) під час досудового розслідування та судового розгляду дозволить суду призначити справедливе та ефективне покарання.

 

Збір таких відомостей повинен відбуватися з дотриманням вимог чинного законодавства України та з гарантуванням забезпечення права особи на невтручання в її особисте та сімейне життя (ст. 32 Конституції України), за винятком тих випадків, коли обмеження вказаного права відбуваються:

- у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 32 Конституції України);

- лише на чітко визначений строк;

- і тільки в тих випадках, коли з’ясувати істину (одержати інформацію) іншим чином неможливо (ст. 31 Конституції України).

Процесуальними формами отримання об’єктивної та необхідної інформації про особу підозрюваного є:

- направлення запитів з метою витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб документів та відомостей;

- проведення слідчих (розшукових) дій;

- проведення інших процесуальних дій (ч. 3 ст. 93 КПК).

 

З огляду на те, що особливості проведення слідчих (розшукових) та більшої частини існуючих процесуальних дій ми вже описали в коментарях до інших процесуальних документів, слід зосередити нашу увагу саме на підготовку, оформлення й направлення запитів з метою витребування та отримання необхідних відомостей (інформації) про особу підозрюваного.

Запит – викладена в письмовій формі вимога суб’єкта владних повноважень про надання певної інформації.

 

Під час підготовки та направлення запитів слід звертати увагу, що чинні законодавчі акти можуть додатково регламентувати порядок надання окремих видів інформації залежно від її правового режиму та суб’єкта отримання.

Особливості витребування інформації від нотаріусів:

- нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 Закону України «Про нотаріат», а також стажист нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась (ч. 2 ст. 8 вказаного Закону);

- довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи нотаріус надає протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, що перебувають у провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу (ч. 6 ст. 8 Закону України «Про нотаріат»);

- будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, у тому числі вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які перебувають у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства (ч.2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

Увага! Обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) нотаріуса провадяться на підставі та в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

 

Особливості отримання інформації від банківських установ:

При отриманні інформації від банківської установи слід враховувати положення ч. 1 ст. 60 «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам прокуратури України, СБ України, МВС України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми, надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою, включати передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» підстави для отримання цієї інформації, містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Крім того, інші (додаткові) особливості отримання інформації від банківських установ та її обсяг регламентовані в розділі 3 «Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», що затверджені Постановою НБУ № 267 від 14.07.2006 року.

Також слід враховувати, що до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) при отриманні інформації на підставі Закону України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність» правила розкриття банківської таємниці регламентуються главою 12 Цивільного процесуального кодексу України, що має назву «Розгляд судом справ про розкриття банківської інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб». Однак після внесення відомостей до ЄРДР дозвіл на розкриття банківської таємниці отримується в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Особливості отримання інформації від закладів охорони здоров’я.

Відповідно до ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я, медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимний та сімейний бік життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

 

Тому з урахуванням зазначених нами особливостей підготовки та направлення запитів або планування/проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання об’єктивної інформації про особу підозрюваного, слід керуватися вимогами ст. 162 КПК де перелічуються речі й документи, котрі містять охоронювану законом таємницю, а також ст. 161 КПК, яка вказує на речі й документи, до яких доступ взагалі заборонено.

 

Інші особливості підготовки та направлення запитів:

До внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР запити можуть направлятися і в порядку, передбаченому Законами України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ОРД). Ці обставини можуть мати місце в тих випадках, коли у заяві, повідомленні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 214 КПК, не наведено достатньої інформації про вчинене кримінальне правопорушення. Тоді для її встановлення на підставі п. 2.2. розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом ГП України №69 від 17.08.2012 р., проводяться такі дії: направлення вимоги до установ, підприємств, організацій про надання документів або відповідних даних тощо. Згадані дії повинні бути виконані у строк, що не перевищує 7 днів.

У п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право на письмовий запит одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян відомості, необхідні у справах про злочини, що перебувають у провадженні міліції.

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених ст. 6 Закону України Про ОРД підстав надається право ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють ОРД, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому КПК, - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або скоєнні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, у яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження й повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, окрім випадків, передбачених КПК.

 

Після внесення відомостей до ЄРДР запити та інші письмові вимоги про надання інформації може готувати лише слідчий (прокурор) у межах кримінальних проваджень, що перебувають у їх провадженні.

Витребування доказів, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого, є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (ч.1 ст. 88 КПК).

Однак витребування доказів щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося з цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого (ч. 3 ст. 88 КПК).

 

У встановленому законодавством порядку правом доставляти запити слідчих в установи, організації, підприємства на документи та предмети, необхідні для проведення всебічного й неупередженого розслідування в кримінальному провадженні, наділений помічник слідчого (п. 9.4.4. Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України №686 від 09.08.2012 р.).

 

Важливо пам’ятати, що кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації (ч. 4 ст. 15 КПК); інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому КПК, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження (ч. 3 ст. 15 КПК).



[1] У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.