дом админа - блог системного администратора
Головна сторінка Зразки кримінально-процесуальних документів "НОВИЙ КПК" КОМЕНТАР ДО КЛОПОТАННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ
Ukrainian (UA)Russian (CIS)

КОМЕНТАР ДО КЛОПОТАННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ


 

Фактично у ст. 241 КПК не передбачене обов’язкове звернення слідчого до прокурора з клопотанням про винесення постанови про проведення освідування. Наділений правом та обов’язком здійснювати нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва (ч. 2 ст. 36 КПК), призначений прокурор повинен самостійно контролювати хід досудового розслідування та вчасно реагувати на потреби проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій (здійснюючи процесуальне керівництво розслідуванням). Тому винесення прокурором постанови про проведення освідування без клопотання слідчого є цілком допустимим і не суперечитиме нормам кримінального процесуального законодавства.

Відтак слідчий може звертатися до прокурора з «усним» клопотанням про винесення ним постанови про проведення освідування. Однак функції слідчого не обмежені одним лише виконанням доручень та вказівок прокурора. Зокрема, слідчий може бути усунутий від ведення кримінального провадження у зв’язку з неефективністю здійснюваного ним досудового розслідування. У зв’язку з цим у слідчого може виникнути потреба документального підтвердження своєї активності у проведенні досудового розслідування. Вважаємо, що для таких цілей можна за аналогією складати процесуальний документ «Клопотання про проведення освідування».

Узагальнених вимог до форми та змісту клопотань у кримінальному провадженні КПК не містить. Водночас, виходячи з того, що звернення з клопотанням відбувається після прийняття слідчим рішення про потребу отримання дозволу на проведення певної процесуальної дії, практика цілком правильно використовує для складання клопотання структуру постанови як форми фіксації процесуального рішення. Фактично клопотання відрізняється від постанови тільки тим, що резолютивна частина клопотання не має чітко вираженого імперативного характеру стосовно до осіб, яким воно адресоване.

1. Вступна частина клопотання про проведення освідування має містити відомості про:

- прокурора, на розгляд якого подається клопотання (розташовуються в правому верхньому куті);

- назву документа (клопотання про проведення освідування);

- місце (місто або інший населений пункт, у якому воно була винесено) і дату складання клопотання;

- орган досудового розслідування та повну посаду слідчого, який виніс клопотання, його прізвище, ім’я та по батькові.

2. Мотивувальна частина клопотання про проведення освідування (від слова «встановив» до слова «прошу») має містити відомості про:

- зміст обставин, які. на думку слідчого, можуть бути підставами для прийняття постанови про проведення освідування (стислий опис обставин кримінального правопорушення та відомостей про те, що на тілі певної особи можуть бути особливі прикмети, за якими вона може бути ідентифікована, або сліди кримінального правопорушення);

- відомості про особу, яка, на думку слідчого, підлягає освідуванню (процесуальний статус, прізвище, ім’я, по батькові та інші відомості, котрі дозволятимуть ідентифікувати цю особу з-поміж інших);

- мотиви необхідності прийняття прокурором постанови про проведення освідування, а саме обґрунтування того, що отримання відомостей про наявність особливих прикмет чи певних слідів на тілі особи матиме значення для кримінального провадження (буде належним доказом[1]);

3. Резолютивна частина клопотання про проведення освідування має містити відомості про:

- зміст процесуального рішення, прийняти яке слідчий пропонує прокуророві: провести освідування конкретної особи (із зазначення її процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, а також анкетних даних);

 



[1] Відповідно до ст. 85 КПК, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (про предмет доказування див. ст. 91 КПК), та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.