дом админа - блог системного администратора
Головна сторінка Зразки кримінально-процесуальних документів "НОВИЙ КПК" КОМЕНТАР ДО ПРОТОКОЛУ УСНОЇ ЗАЯВИ
Ukrainian (UA)Russian (CIS)

КОМЕНТАР ДО ПРОТОКОЛУ УСНОЇ ЗАЯВИ


КОМЕНТАР ДО ПРОТОКОЛУ УСНОЇ ЗАЯВИ

 

Для захисту охоронюваних кримінальним правом суспільних інтересів закон дозволяє громадянам[1] звертатися до державних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів або кримінальних проступків). Водночас, надаючи громадянам таке право, законодавець не покладає на них обов’язок завжди давати правильну юридичну оцінку певним подіям та повідомляти правоохоронним органам тільки перевірені відомості і тільки про діяння, які є кримінальними правопорушеннями. Громадяни тільки зобов’язані утримуватися від повідомлення завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, закон не зобов’язує громадян чітко визначати в заяві, в рамках якої юридичної процедури потрібно розглядати подану ним заяву[2]. Це питання має вирішуватися відповідною посадовою особою того державного органу, до якого подано заяву.

З цього випливає, що для тлумачення вживаного в ст. 214 КПК терміну «кримінальне правопорушення» не слід використовувати буквальне розуміння цієї категорії, що передбачене ст. 11 КК України (злочином[3] є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину). Вирішуючи питання про те, чи відноситься отримана заява до категорії «про кримінальні правопорушення», потрібно, не забуваючи про кримінально-правове розуміння категорії «злочин», в першу чергу виходити з того, як конкретний заявник сприймає те діяння, про яке повідомляє. Навіть у тому випадку, якщо заявник помилково вважає певне діяння суспільно небезпечним, така заява все одно має бути віднесена до категорії «про кримінальні правопорушення», оформлена відповідним чином та зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що затверджений наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012. Що ж до подальшого реагування на отриману заяву, то з цього моменту відповідна посадова особа має діяти, виходячи з положень закону України про кримінальну відповідальність (якщо діяння, про яке йдеться у заяві, хоча б вірогідно може бути кваліфіковано як кримінальне правопорушення, потрібно вносити відомості про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та починати досудове розслідування). Суб’єктивна позиція заявника на цьому етапі вже не відіграє вирішальної ролі (за виключенням випадків повідомлення про кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, коли досудове розслідування не може бути розпочато без заяви потерпілого, з якої чітко видно наявність у потерпілого бажання притягнути особу до кримінальної відповідальності).

 

Форма заяви про кримінальні правопорушення.

На відміну від КПК України 1960 року, чинний КПК України не містить чітких вимог щодо оформлення цього виду процесуального документу. Водночас, системний аналіз положень КПК України дозволяє зробити ряд висновків щодо правил оформлення заяви про кримінальні правопорушення.

Особі, яка вирішила звернутися з заявою про кримінальне правопорушення, надано право самостійно вирішувати викласти відомості у власноруч написаній заяві, або повідомити ці відомості усно (безпосередньо особі, яка уповноважена приймати заяви про кримінальні правопорушення).

Відмова у прийнятті письмових заяв у зв’язку з їх неповнотою не допускається. Водночас, відповідно до п. 3.9. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012, «Анонімні листи, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, реєструються лише в підрозділах документального забезпечення і передаються за вказівкою керівника органу внутрішніх справ або особи, яка виконує його обов’язки, до структурних підрозділів для використання при розкритті злочинів або запобіганні їм».

Якщо особа повідомила про кримінальне правопорушення в усній формі, її заява має бути оформлена протоколом. Форма такого протоколу затверджена додатком № 3 до п. 2.5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012.

Оскільки протокол є загальною формою фіксації процесуальних дій, то й протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення має відповідати загальним правилам складання цього виду процесуального документу. Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК протокол має складатися виключно тією посадовою особою, яка здійснила процесуальну дію (в нашому випадку – прийняла заяву про кримінальне правопорушення).

При складанні протоколу усної заяви потрібно дотримуватися передбачених ч. 3 ст. 104 КПК України вимог щодо структури протоколу та змістовного наповнення кожного структурного елемента. Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

1. Вступна частина має містити такі відомості:

- назву процесуальної дії (Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення), місце, час проведення;

- посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка прийняла заяву[4];

- анкетні дані особи яка заявляє про кримінальне правопорушення (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, місце роботи або навчання, відомості про наявність судимості);

- анкетні дані всіх інших осіб, які присутні під час проведення конкретної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- відомості про роз’яснення особам, які беруть участь в цій процесуальній дії, їх процесуальних прав та обов’язків[5].

2. Описова частина має містити відомості про обставини діяння, яке заявник (потерпілий) вважає суспільно небезпечним (точний час та місце вчинення діяння, відомі заявнику (потерпілому) відомості про об’єктивну сторону діяння, про його наслідки та зв'язок між ними тощо)[6] :

3. Заключна частина має містити відомості про:

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу (протокол може бути прочитаний кожним учасником особисто, або слідчим вголос);

- зауваження і доповнення до протоколу з боку учасників процесуальної дії (якщо зауваження або доповнення висловлене, його зміст повинен бути зазначений у протоколі, якщо ані зауважень, ані доповнень не надійшло, це також потрібно чітко зазначити);

- підписи осіб, які брали участь у допиті, а також підпис особи, яка склала протокол.

 



[1] Тут і далі термін «громадянин» буде вживатися в широкому розумінні, позначаючи одночасно три категорії осіб: громадян України, громадян (підданих) інших держав та осіб без громадянства.

[2] Поряд з кримінальною процесуальною процедурою реагування на заяви про кримінальні правопорушення, існують також інші процедури, зокрема, передбачена законом України «Про звернення громадян».

[3] Виходячи з того, що на момент підготовки цього видання ще не прийнято законодавство, яке б визначало перелік кримінальних проступків, категорії «кримінальне правопорушення» та «злочин» будуть використовуватися як фактично тотожні.

[4] Окрім слідчого та прокурора, право яких приймати заяви про кримінальні правопорушення прямо передбачене в ч. 4 ст. 214 КПК, ця норма передбачає таке право для «інших уповноважених осіб». Хто відноситься до таких осіб, КПК України не роз’яснює. Для підрозділів МВС України це питання врегульоване в Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012. У п. 2.1 цієї інструкції вказано, що приймати заяви мають право: оперативний черговий або інша службова особа з числа членів основної чи додаткової слідчо-оперативної групи або інші службові особи, які додатково призначені керівником міськрайліноргану внутрішніх справ (оперативний черговий МВС, ГУБОЗ МВС, ГУМВС, УМВС, помічник начальника – оперативний черговий, помічник начальника чергової частини – оперативний черговий, старший оперуповноважений (оперуповноважений) – черговий, старший інспектор (інспектор) – черговий, помічник оперативного чергового міськрайліноргану внутрішніх справ та працівники інших структурних підрозділів, призначені підмінними черговими в установленому порядку).

[5] При роз’ясненні прав слід враховувати, що КПК України розрізняє поняття «заявник» та «потерпілий». Заявником є особа, яка заявила про кримінальне правопорушення, яким їй особисто не завдано шкоди (ст. 60 КПК України), а потерпілим (на момент прийняття заяви) вважається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ст. 55 КПК України). При цьому відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину підлягають як заявник, так і потерпілий, але тільки у разі досягнення ними шістнадцятирічного віку.

[6] Перелік відомостей, які потрібно з’ясувати при отриманні заяви, залежить від особливостей конкретної життєвої ситуації. Для того, щоб визначитися з потрібним обсягом відомостей, посадова особа, яка приймає заяву, вже на початку її прийняття повинна висунути одну або декілька версій щодо можливої кваліфікації діяння та цілеспрямовано з’ясовувати у заявника ті відомості, які дозволяють настільки чітко визначитися з кваліфікацією діяння, наскільки це можливо на цьому етапі провадження.